Альтернативні праві : 16 тез
1.Альтернативні праві належать до правих політичних течій як в американському, так і в європейському значенні цього терміну. Соціалісти не є альтернативними правими. Прогресивні не є альтернативними правими. Ліберали не є альтернативними правими. Комуністи, марксисти, марксіанці, культуро-марксисти і неоконсерватори теж не є альтернативними правими.
2.Альтернативні праві стали АЛЬТЕРНАТИВОЮ консервативному мейнстріму в США, який номінально виражений «Десятьма консервативними принципами» Рассела Кірка, але в дійсності виродився до прогресизму. Вони також стали альтернативою лібертаріанству.
3. Альтернативні праві не сповідують оборонного світогляду, відкидаючи саму ідею благородної і принципової поразки. Це філософія зорієнтована на рух вперед і наступ, в усіх значеннях цього терміну. Альтернативні праві вірять у перемогу завдяки наполегливості і збереженню гармонії із наукою, реальністю, культурною традицією і уроками історії.
4. Альтернативні праві вважають Західну цивілізацію вершинним здобутком людства і підтримують три її стовпи: християнство, європейські нації і греко-римську спадщину.
5. Альтернативні праві прямо і відкрито націоналістичні. Вони підтримують усі націоналізми і право всіх націй на існування в гомогенному середовищі, не порушеному іноземними вторгненням та імміграцією.
6. Альтернативні праві – проти глобалізму. Вони протистоять усім групам, які працюють на ідеали глобалізму чи його завдання.
7. Альтернативні праві проти егалітаризму. Вони відкидають ідею рівності з тієї ж причини, що й байки про існування єдинорогів чи лепреконів, і відзначають, що людської рівності не існує в жодній зі сфер людської діяльності: чи то юридичній, чи то матеріальній, інтелектуальній, сексуальній чи духовній.
8. Альтернативні праві орієнтуються на науку. Вони зазвичай визнають сучасні наукові результати із застереженнями: в майбутньому їх можна буде переглянути і змінити; наукові кола теж піддатливі до корупції, а так званий науковий консенсус спирається не на науковість, а на демократію. Тож висновки в рамках цього консенсусу – ненаукові.
9. Альтернативні праві вірять, що ідентичність > культура > політика.
10. Альтернативні праві протистоять домінуванню однієї етнічної групи над іншою, особливо на своїй рідній землі. Альтернативні праві перебувають в опозиції до інородців, які прагнуть досягти вагомого впливу на місцевих мешканців шляхом клановості чи іншим способом.
11. Альтернативні праві розуміють, що різноманітність + близькість = війна.
12. Альтернативним правим все одно, що ви про них думаєте.
13. Альтернативні праві відкидають міжнародну вільну торгівлю і вільне переміщення людей, якого вимагає режим вільної торгівлі. Переваги внутрішньої національної вільної торгівлі не гарантують переваг міжнародної вільної торгівлі.
14. Альтернативні праві вважають, що ми маємо забезпечити існування білих людей і майбутнє для білих дітей.
15. Альтернативні праві не вважають, що якась одна раса, нація чи інша спільнота людей має перевагу і першість над іншими. Кожна раса, нація і людська спільнота має свої сильні риси і слабкості, а також – суверенне право жити у спокої в рамках власної національної культури.
16. Альтернативні праві цінують мир між різними націями і протистоять війнам, які є спробами нав’язати цінності однієї нації іншій, а також спробами винищити окремі нації шляхом власне війни, геноциду, імміграції і генетичної асиміляції.
Альтернативні праві – це західна ідеологія, яка вірить у науку, історію, дійсність та право генетичної нації існувати і урядувати у своїх інтересах.
Святий покровитель консерваторів Рассел Кірк писав: «Велика лінія поділу в сучасній політиці, як уже вказував Ерік Воґелін, пролягає не поміж лібералами і
прихильниками тоталітаризму. Ні, на одному боці цієї межі перебувають ті чоловіки і жінки, які приймають існуючий порядок як єдиний можливий, не помічають нічого, окрім своїх матеріальних потреб і вважають, що можуть чинити все, що їм заманеться зі спадщиною людства. На іншому боці межі – ті люди, які розуміють, що світ тримається на тривалому моральному порядку, незмінності людської природи та відчутті високого обов’язку перед духовним і громадянським порядком».
Якщо це й було колись правдою, то тепер усе інакше. Лінія поділу в сучасній політиці пролягла поміж чоловіками і жінками, які вірять, що визначальне значення має їхня нестійка точка зору, і тими, хто вважає, що таке значення має їхня генетична спадщина. Альтернативні праві розуміють, що перше завжди програє другому, оскільки приречене змінюватися.